Муляв подих у скроні,
Тремтів обпікаючи шкіру
І тіла безсоромні
Торкались, не знаючи міри.
Міри теплому сонцю,
Що спалює, сліпить в азарті
Світ в тонкій оболонці.
Ці втрати нічого не варті.
Варті тисяч життів
Хоч одні щиросердні стосунки,
Щоб не йшов, а летів
Упиваючись щастям, як трунком.
Трунком слів і мовчання,
Незмінністю правил і звичок,
Кожен раз, мов востаннє
Летіти, як серце покличе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413336
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Любов Чернуха