Забери свій від мене погляд.
Він розтанути мав давно.
Та він – переді мною, поряд,
І п”янить, як терпке вино.
Забери десь у час і морок,
Де ховаються щастя й біль,
Що знайшли потайну комору
Й перетворяться в прах і пил.
Вже пройшло кільканадцять весен.
Прошуміло чимало зим.
Стільки вже відцвіло черешень
І підібрано вірних рим…
Не змивався дощем. І вітром
Не здувався хоча б на мить.
Він живий восени. І літом.
Бо у серці застряг й щемить.
Як ілюстрацію, додаю свій малюнок тушшю на картоні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2013
автор: Ліоліна