Забудь про всі невдачі і падіння
Подумай лиш своєю головой
Побачиш ти життєве мерехтіння
На згарищах утопії в думках
В думках царів правителів нещасних
Вони себе вже ставлять вище нас
Забудь свої скорботи затопи їх
Не заливай їх лиш тим що пече
Не став в собі клеймо гаряче
І душу не зіпсуй чужу ніяк
Бо станещ монстром як і всі
Що їсть невинну плоть
Й дає лиш щастя мить
Не буть таким як є
Будь вище моря
Стань кругозором, як цар наш океан
Забудь що бачив
Що чув кого топив і хто топив тебе
Задумайся над тим ким став
Ким був чи той ти зараз є
Почуй цей дивний голос
Він там німий
Отам в тобі він є
Світ мерехтливий
То світло бачу я то темноту
Проблематичність навкруги
Чи в самому мені так мучать час
Всіх нас турбує час його проблеми
Ми вільні думаєш? Чи ми раби?
Зроби сьогодні крок
Попробуй засвітити ліхтаря
Та не для себе чи царя
Для всіх хто у тобі живе
Там у душі де голос є
Де є душа…
Розрізуй свою темінь
Там та не собі…
Це лічить час повір
Ти не той звір
Що плоть гризе
Хто ріже все й шкребе
Ти десь отам
Ще трішечки Людина
Так крихту цю хоча б не загуби!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413205
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Alex Fur