Чому так хочеться заснути
Й розтанути у своїх снах?
Або ж із скелі стрибнути,
Забувши на ту мить про страх?
Я бачити більше не хочу
Сучасні проблеми, гріхи,
Брехню безсоромну у очі
І замість сердець - лиш льоди.
Чому всі забули про щирість?
Про те життя це - для всіх?
Ну, чим впало людство в немилість
Усіх егоїстів отих?
Хто витер всі посмішки ніжні
Із сонцеи зігрітих облич?
Хтось кинув у душу снігом
Том`у, хто за лихом стоїть.
Тепер він так хоче помститись
За все в його сторону зло.
Те, що доля може розбитись, -
Байдуже. Нехай як і скло.
Якби життя ламалось одне.
То ж людство майже усе гине.
Наше століття он тепер яке:
Навкруг кордони і руїни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413196
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Ірина Гарасим`юк