Гори, гори, палай, все спалюй!
Ліси сокирою рубай.
Себе самого в джунглі темні
Із каменю назавжди заганяй.
Ламай, руйнуй, природу нищи,
І справді, нащо нам вона?
Карпати хай стоять всі голі,
Хай буде сміттєпровід із Дніпра.
Все в благо людства, це ж для всіх нас,
В ім'я майбутнього твоїх дітей!
Але коли пшениця всохне
Ти будеш жерти хліб з грошей?
Чи може будеш пити воду,
Що просмерділася наскрізь?
А кисень чистий купувати?
Та ти чого, в труну відразу лізь.
І засипай себе прогресом,
В смітті ховай своє життя.
В твоїх зажерливих очицях
Немає й крихітного "Я".
Лиш примітивна дика тупість
Що всіх в могилу нас зведе.
Пали, вбивай, рубай і знищуй,
А час розплати вже іде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413150
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: Владислав Левецький