Старенька плаче на могилі,
Шепоче тихо – Як ви там?
Ми хоч старі, та ще при силі,
А вам ще гірше, аніж нам.
Розповідає, що робила.
Про те, що пенсії нема.
І, що не прибрана могила…
І що за лишилась сама...
Крізь сльози тихо уряд лає,
Тремтить, ледь дихає сама.
Якусь молитву їм читає…
Через плече висить сума.
Що вона їсть, і про що мріє?
Їй теж «збиратися» пора.
Тільки й того, що животіє,
Хоч ніби ще, і не стара…
Доки ще вчасно п’ю та їм,
Прошепотів слова я злі:
- Треба вже плакати і їм,
Котрі жирують на землі.
СІКалін
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413112
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: Сідий