Тебе бачити - не сила.
Ти не мій, моїм не будеш.
Підійму обвислі крила,
Я забуду... Ти забудеш...
Знаю, все простити зможу.
Душу часом підлатаю.
Спокій твій не потривожу,
Серце дротом обмотаю.
Хай весна до твого ока
Ясним променем проб’ється.
Я відхилена притока,
Інша, мов цунамі, рветься.
Я знайду таку ріку ще –
Щоби хвилечка до хвилі,
Щоб одне глибоке русло,
Сонце... , небо... , зорі..., штилі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)