А біль мовчить, так ніби й не було
Того між нами вічного двобою.
Холодним вітром снігу нанесло,
Що ще лежить між мною і тобою.
В зимовий день, коли тебе зустрів,
Я заглянув в дзеркальне протиріччя,
Збентеженість і подив в смужках брів,
В очах застигли, буцімто навічно.
"То все від втоми", - думав тоді я
І в дзеркало дивився з просвітлінням.
Ох, втомонько , фліртовнице моя,
Любов прийшла від непорозуміння.
І я в задумі плентаюсь кудись
Та зупиняюсь, ніби ненароком,
А злість сміється: «Нумо, поборись,
Скачи і далі – риссю чи галопом».
Ну що порадиш, доленько моя?
Я полюбив і мушу щось робити.
В ній так багато радості, тепла…
Піду в полон! Без неї – важко жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2013
автор: Г. Король