Ні в кого про́щення не просим,
Ми знаєм, де й чия вина,
Лиш в серці тяжку тугу носим,
Що все на світі так мина:
Що вже дитинство відлетіло
І юність скоро теж пройде,
З кімнати вийде несміливо,
Зачинить двері і піде.
І житиме в рожевих мріях,
Блукатиме в забутих снах,
Хоч раз злетить на своїх крилах
Слізьми наповнитись в очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412901
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: Леля Арно