В світ чужий прийшов козак,
Там, він, жив немов кріпак.
За Україною серцем тужить,
І з москалями якось дружить.
Не всі ті москалі, такі погані,
Є серед них, начальники ті дряні.
Які владою своєю Україну гвалтують,
І брехнею завжди всіх годують.
Та я надіюсь світ повстане!
І вірний син на свою землю гляне.
Скаже: "Невіддам я вкраїну свою,
Я її як матір, безтями, люблю!"
Підніметься повстання проти зла,
Скине військо ,повстанське, з престолу козла.
Який вкраїну до злиднів привів,
А від злата людського, бездушно здурів.
Настане мир у всьому світі!
І подружаться всіх народів діти.
Адже ти людина, і це весь час пам'ятай!
І вкраїну свою, ти завжди кохай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412519
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 26.03.2013
автор: Устиянський Богдан