І навіть зараз
Коли догоряє свіча
В пісках Сахари
Стоїть самотня стіна
Колись це була фортеця
В ній квіткою горіло життя
Тепер лише стіна
Вона пам’ятає
Історію днів тих
Пам’ятає лише вона
Момент той
Коли пролилася перша сльоза
Як пролетіла перша стріла
Як ламались щити
Обладунки тріщали її короля
Пам’ятає лише вона
Голову дракона в мішку
Пам’ятає спис що
між крилами янгола повис
І грюкіт коли той упав
Пам’ятає лише вона
Бо в ній живе душа
Королеви
Король сховав її туди
Коли в фортецю ввірвалась біда
Вона мала летіти крізь темряву
На слабке світло
Мала вийти ходами таємними
Та біда засипала шлях
Тепер вона одне ціле з фортецею
Вона її стіна…
Нехай не відчує свободи
Та яблук райський смак
Не відчують її уста
Зате вона несе нам пам'ять
Що тут колись була якась війна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412513
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Asperanso