Посіялам серед зір для усіх кохання.
Буду його поливать з вечора до рання.
Що зійде-роздам усім,а тобі найбільше,
Хай цілує все життя та,що наймиліша.
Закохаюся і я в того,що полюбить.
Поцілує він мене,ніжно приголубить.
Буду мила я йому,тобі дорогенька.
Жаль,не стану я тобі більше вже миленька.
Говорилам сотні раз,що мене полюбиш,
Що байдужістю завжди кохання погубиш.
Та признаюся тобі-досі ще кохаю.
Так все склалося,тепер його виглядаю.
Я би зрадила йому.Так дивиться в очі!
І цілую не тебе сонечко щоночі.
Скільки раз казала я-будеш банувати,
Ще коханнячко моє будеш цінувати.
На коліна не ставай,скільки я казала,
Що кохаю вище зір.Лиш чужою сталам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412458
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Відочка Вансель