Сто кілограмів фальші ляга на твої плечі і ти вже не задумуєшся про те, що комусь потрібні пояснення, бо брехня єдиний вихід, якийти бачиш для себе. Віриш, що можеш щось змінити для себе у світі одурюючи мозок попелом і струшуючи на підлогу зайвий пил.
Тікаєш якнайдалі від правдиі та не прагнеш бути таким який ти є. Ідеалізуєш бачення себе у просторах і знаєш, що прийде кінець і настане розплата за свої вчинки.
Але зараз брехати. Їй, собі, довкола бруд, тонни, тисячі, мільйони обманливих речей в які ти закоханий. Тобі не подобається правда. Так подивись мені в очі в них твоє відображення! Вважаєш себе кращим, зіркою товариства огиднихї хитрих ігуан, які співають з тобою створюючи імідж. Так ти зірка!
Але насправді ти такий, як всі, такий же пустий і черствий, безвідчутний до сміху. Мені тебе шкода, бо ця брехня веде тебе в прірву. Можеш і далі ідеалізувати, але я скажу тобі правду про те, що ми не гірші за інших, ми просто не такі як вони у цьому наша провина. Ми надто м'які, щоб дати відсіч словам. Ось і вся правда, про яку ти вкотре змовчиш. Напийся отрути зміїного яду і куштуй нектар слави та знай правда знайде тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412427
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Bega