Коли я буду помирати ти не плач,
Останній подих вб*є моє «пробач»
Я попрошу тебе «Не плач!»
Я йду із Сонцем, що лягає і кожен день встає
Мене з тобою вже не має, і вітер плечі обійме.
Коли відкриються ворота в які як всі піду,
Ти знай що смерть не горда
Ти пам*ятай, що я тебе люблю.
Як листя що опало, не залишає слід
Мені тебе не було мало
Твій силует в середину проник
І музика у голосі твоїм звучала
І зник з душі моєї вбивчий крик
Твоє життя є «не ковтала»
Твоє життя - тобі ,мені ж веселий сміх.
Я ран в душі твоїй не прагну залишати,
І ностальгією поїти совість твоїх мук,
Я буду пір*ячком літати і терти сльози з твоїх рук
Ти народилася щоб жити і кохати
Ти зародилася в мені
Й мені тебе не обійняти,
Між нами прірва – світла і пітьми…
Танцює мім у когось свято
А ти іди,іди,іди …
Мій силует. Твій погляд
Зустрілись у вікні.
20:35 08.03.2013р.
(Моїй Ані самій коханій донечці)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412421
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Цимбалюк Оля