* * *

Її  тіло  пахне  кавою,
А  волосся  -  ваніллю
Ти  милуєшся  її  поставою
І  цілуєш  губи  з  сіллю.
Її  життя  -  це  алегорія
Мінорного  ладу  історія.
Її  очі  є  відблиском  неба
Такого  чистого  і  голубого
Вона  мовчить,  бо  так  треба
І  не  любить  пустослів'я  чужого.
Вона  любить  гуляти  з  грозою
І  з  вітром  погомоніти
Вона  любить  бути  чужою
І  натомість  усіх  любити.

Вона  приходить  щоночі
І  зникає,  як  відкриєш  очі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412330
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Gloria S.