О Господи, як хороше, що є
Мій дім і місто, і моя країна.
Без цього на осколки розіб’є
Журба сердечко і воно загине.
У цій землі заховані батьки,
А внуки поспішають в нові днини,
Живуть мої тут сестри і братки,
І як мені разом не жити з ними?
Її біда, то є моя біда,
Її здобутки і мої здобутки.
Пройдуть роки, мов протече вода,
І радість лиш залишиться без смутку.
Моя земля чудова без прикрас,
Це як душа, що десь завжди зі мною.
Господь навічно возвеличив нас,
І об’єднав, мов освятив сльозою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412301
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Мірошник Володимир