Виглядаю у вікно
і білу постіль лиш там бачу
біленьке шовкове сукно
де між яким я мало значу...
Де між людьми і я людина
а між зірками сіра пляма
і я - то сутність є вторинна
далека копія Адама...
Мені здається світ таким великим
а світові я здаюсьтаким малим
із цим чужим, страшенним ликом
сьогодні й завтра буду з ним...
мені здавалось, ненароком
я був затягнутий у вир життя
цим сильним і навісним потоком
нема шляху назад, немає вороття
але мені дідусь прохожий
сказав:"ти недаремно з-поміж нас"
гадаю... то посланець був Божий
і так живу я повсякчас...
я кожний день живу в надії
в надії на спокій, щастя й добро
в надії ,щоб зимнього ранку зігріло
таке приємне внутрішнє тепло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412270
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Кохан