Прокурені під’їзди вдихають сигаретний згірклий дим
І сонце у тумані пливе, неначе запізніла осінь.
Весна, така несміла, вплітається в буденність звичних див
І десь, за синім містом нечутно опадають сизі роси…
Так свіжо й неповторно сопрано птиці раптом пронеслось.
Згубилося у хорі машинних монотонних баритонів.
І золотом монеток квіткове плем’я ясно розцвілось
Серед торішньотравних погаслих недоспіваних симфоній.
Весна, така несміла, іде серед покльованих снігів…
А десь у темнім небі палають зорі пір’ячком жар-птиці…
І лиш кудись на північ з валізою хурделиць і вітрів
Зима спішить на поїзд до всіх морозів-хуртовин столиці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2013
автор: Marika