П’ять горобчиків зібрались,
Крізь сніжок той пробивались,
Було важко в цю погоду,
Але рвались на свободу.
- «Чи не змерзли ви маленькі?
В вас же пір’ячко тоненьке,
А чи може пощастило,
І воно вас захистило?
Чому б вам не полетіти?
Промінь сонечка зустріти,
Та летіть і зігрівайтесь,
А весною повертайтесь.
Хочеться вам певно їсти,
З холоду в тепло присісти,
Що ж вас тут тепер тримає?
В зимі сонця не буває!
- «Ми не будемо летіти
Де ростуть найкращі квіти!
Рідне місце хто лишає
Вже назад свій шлях втрачає.
Там добра нам є замало,
Тут, зимою, нам є сало,
Тут в людей є годівничка,
А у ній смачна пшеничка.
Жити тут нам пощастило,
Хоч не завжди серцю мило,
Ми долаємо стихії,
Бо в серцях у нас надії.
В Україні ми живемо,
В Україні ми й помремо,
А цей сніг пройде швиденько,
Знову буде на тепленько.»
- «Ви горобчики маленькі,
Та хоробре в вас серденько,
Ви є ростом наче мишки,
Орлів дух у вас заввишки.
Буде хай добро у всьому,
І в великому, в малому,
Горобці! Хай вам щастить,
Дух Вкраїни захистить!
03.02.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412167
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 25.03.2013
автор: Назарій Андрійчук