В сім’ї одній у господарстві,
Велася гуска вже стара,
Вона жила неначе в казці,
І навіть мудрою була.
Хазяїн топірець маленький,
Добренько лезо нагострив,
Узяв він мотузок довгенький,
На гуску кулею влетів.
А гуска певне мала вуха,
Чи розуміла людську мову,
Полетіла неначе муха,
І залишила ту стодолу.
Ґаздиня бачить, а у річці,
Пливе та гуска помаленько,
Хлюпочуться у тій водиці
Маленькі качечки гарненько.
Ґаздиня це сказала ґазді,
- Е ні… - подумав той одразу –
Хай гуска буде,і в гаразді,
Ховаю я свою образу!
Одразу ж гуска була вдома,
Своїх маляток за собою,
І довго їй була свобода,
Було ще більше їх весною…
10.02.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411895
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 24.03.2013
автор: Назарій Андрійчук