кидаю слово, наче спис,
туди, вперед, де йому місце.
на барикади із вогню
і у обличчя... непривітні.
росою змити б з них все зло,
дощем наповнити б їх душі,
щоб темне все, що в них було,
замерзло на снігу скрипучім.
щоб так багато не втрачалось,
а потім не шукалось в снах.
щоб не здавалось, що кохалось
і промінь сонця не зачах.
хай кожен день звучить відлунням -
нам не позбутись наших криз,
але однаково я буду
кидати слово, наче спис!
23.03.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411767
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Віктор Шупер