Дно клепсидри, стіни - скло,
як ілюзія свободи.
Із миттєвостей струмком
зверху вниз
час нелічено повис.
Нам від нього нагорода -
лиш година під смерком.
Парадиз!
Смілість рук, незграбність слів,
як ілюзія кохання.
А від штори пів на пів
світлотінь.
І, напевне, річ не в тім -
перша зустріч, чи остання.
В тім, що я тебе зустрів
на путі.
Блискавично-вічний гріх...
Нагорода він чи кара?
Прочитати я не зміг
по очах,
в них на мить спинився час,
пристрасті вогонь примарний.
...Третій півень на зорі
прокричав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411730
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Славомир