Я одружився в роки молодi,
Дружина - кралечка була тодi.
Усмiшка, погляд, очi волошковi,
Шнурочки-брови, двi коси шовковi.
А стан який, а нiжки - задивитись!
Така могла лише у снi приснитись!
I все вона умiла: шити, прати,
Та ще й якi обiди готувати!
Щодня вона вставала до свiтанку,
В постiль менi приносила снiданки.
По господарству впоравшись, як слiд,
Швиденько бралась готувать обiд.
А я, наiвшись, смачно потягався,
На крiслi iз газеткою вкладався,
Дивився мексиканськi серiали -
Так безтурботно днi моi минали.
Я так любив дружиноньку Наташу,
Ii супи, гарнiри, борщ i кашу.
Варенички, пельменi i суфле,
Рогалики i пончики, але ...
Примiтив я - не та в неi коса,
Прив"яла посмiшка i врода вже згаса.
I нiжки схудли, потемнiли очi,
Хапаеться за серце серед ночi,
Немае блиску у шнурочкiв-брiв.
В цей час я iншу "кiзоньку" зустрiв.
Струнка, висока, не сiльська - не наша,
Вродлива, як колись була Наташа.
I вже на нiй мiй погляд зупинився,
З Наташою я швидко розлучився.
Я "кiзоньку" водив у ресторани,
Але скiнчились швидко "мани-мани".
Та, щоб дивитись у прекраснi очi,
Я ладен був голодний днi i ночi
Сидiти поряд з нею залюбки,
Та виявились в нас однi смаки.
Не пнулась моя "кiзка" в фiгуристи,
Любила, як i я, гаразд поiсти.
Але, як усi "кiзки" нетутешнi,
Не вмiла зготувати i яешнi.
Тож, довелось рукава засукати
Й самому все навчитись готувати.
Тепер на кухнi я вже скiльки лiт,
На кухнi тiй зiйшовся клином свiт!
Готую все: борщi, супи, тефтелi,
А "кiзка" моя тiшиться в постелi.
Колись гукала: "Любчику - Iване",
Тепер уже кричить:" Старий шкарбане!"
Я все вже проклинаю - борщ i кашу,
I згадую голубоньку Наташу.
Я так змарнiв, так схуд, так натомився,
Бодай би свiт цей грiшний провалився,
Коли я, дурень, вдруге одружився!
Нiмiють руки вже i терпнуть ноги,
Признаюсь чесно - жить немае змоги!
Я вже писав не у одну газету,
Тепер звертаюсь ось до Iнтернету -
Поради в всiх прошу я однiеi -
Як здихатися "кiзоньки" своеi?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411725
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Лидия Науменко