За течією плисти я не вмію
Та й проти особливо не волію.
Пливу туди, куди потрібно.
Для когось це, здається, диво?
Крик душі сказали б люди?
Для них – це просто сірі будні
Душевний крик хіба для них!
З яким миритись досі не привик.
Загальноприйнятим вже є для всіх
Повторювати тяжкий той гріх.
Нас Бог створив всіх унікальних,
Аби кожен робив щось бездоганне.
Не люблю я людські ті ідеали
Не по душі давно вони мені
Для чого ж жити по стандарту
Коли живуть по ньому всі?
Щодня на долю свою нарікають
Та молять бога все про щось нове.
Хіба вам люди щось мішає,
Добитися в житті всього самим?
Справді краще когось повинити,
Самому як не будь весь час прожити,
А на старість правду зрозуміти?
Піду напевне зроблю щось хороше,
Поки ще молодий…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411701
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: ivankokost