Вже другий день мете хурделиця,
Під ноги білим снігом стелиться,
Кружляє у повітрі, грається -
Зима ще й досі не кінчається.
І корчиться вона в агонії,
Весною сніг – це кокафонія.
Не сяють зорі вже рубінами,
На підвіконні сніг – руїнами.
Іде зима ходою гордою,
Довкілля вкрила знову ковдрою.
У змові з нею вітер грається,
Немов коханець обіймається.
Сплелись у русі хаотичному
Сніжинки в танці феєричному.
А згодом ніби притомилися
Й на землю плавно опустилися.
Весною сніговій – оказія,
Весна поки що лиш фантазія.
Зима турбує сніговіями,
Але весна настане, вірю я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411587
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО