Не помічаючи машин
не помічаючи нічого
заради світлого, святого
не помічаєш часу плин...
В житті чиємусь ти - маяк
дороговказ для кораблів
без тебе тут уже ніяк
без тебе так би не зумів
Тож ти світи, світи із далі
проб'ється світло крізь туман
на цій життєвій магістралі
водій є вмілий, є й баран
гадаю я , що трішки вмію
кермувати, був би шлях
але на те маю надію
щоб кермувати по полях
і прокладати самостійно
собі дорогу, в добру путь
адже це робимо постійно
і ось де правда... ось де суть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411398
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Кохан