Займай місця на спалених стільцях,
серед людей,
прикритих темним шовком -
з-під мокрих вилиць ,
з-під твого вина -
за те болить,
що іскри виють вовком…
Сідай, як ніч -
наскрізно, аж до дір .
У соматичних витворах повітря
нестерпні втечі шовком перейшли -
ти перевір свої самотні плечі.
Біжи за тілом,
поки висне страх,
твоїх околиць руки заніміли…
Трухи мовчанка кволо тягне час -
навколо нас – вичерпністю зболілих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411349
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2013
автор: Іванна Шкромида