Де взяти сили?
Щоб піднятись і іти
Закопать минуле у могили
Безжально знищити мости
Розпач холодною рукою
До волосся незримо доторкнувся
У ночах не знайти мені спокою
Світ в шати безвиході вдягнувся
Здається, я у стежці помилилась
Збивсь мій компас по життю
Я сама у пастці зачинилась
Давши волю почуттю
А віра в краще… Де ж їй взятись?
Коли в пітьму огорнена душа
Мушу по камінню підніматись
І в думках відлунює: «Чужа»
Любов моя не долі подарунок
То насмішка, пародія, фабула
То забутий Пандорою пакунок
Синя птаха, що далеко в небі промайнула
Спогади, немов моя в’язниця
Дні пусті – міцнії кайдани
Стає проблемою дрібниця
Я від життя отримую голи
Скільки ж можна програвати?
З везінням вести бій
Вірші з надією писати
На здійснення даремних мрій
В гору йти я намагаюсь
Та щось тягне мене вниз
Все рідше й рідше посміхаюсь
Для щастя не запалюється хмиз
© Леся Приліпко, 17.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411080
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2013
автор: Леся Приліпко-Руснак