Хіба моя душа така погана?
Хіба комусь я подарую біль?
Вона страшна кривава рана
Туди ще сиплять люди сіль.
Хіба моя душа така щаслива?
Хіба когось не радую теплом?
Вона сумна і одинока злива
Я огорну тебе своїм крилом.
Хіба душа свободу не лінчує?
Хіба вона не вміла пробачати?
Десь там горить, а серце чує
Щоб я зуміла мовчачи кричати.
Хіба моя душа така огидна?
Хіба вона не може зловтішатись?
Але вона мов птаха ситна.
Любов’ю вміла розбиватись.
Хіба моїй душі ось так страждати?
Колись я буду посміхатись!
Хіба моя душа буде мовчати?
Там де від горя будуть задихатись.
Хіба моя душа така погана?
Хіба в ній є прокляття того яд?
Мов океан торкається нірвана,
Я більше не поверну час назад.
Хіба моя душа така погана?
Та я не гордий дикий звір,
Вже не ятрить болюча рана
Ти хочеш вір, а хочеш і не вір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411018
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.03.2013
автор: Колос надії