Так довго ручку я не брала,
Нема було про що казать.
Але душа вже відстраждала
І просто змушує писать.
Багато змін, багато часу
По сходинкам вело життя
Проте забула я не зразу.
Лишались довго почуття.
Але тепер я знову вільна
Самотність ця – моя розрада
І хоч життя тече повільно,
Але то щастя, а не вада.
Я добре сплю тепер щоночі.
Тому, за себе я спокійна...
Байдуже, чого серце хоче
Я просто знову стала вільна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410925
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.03.2013
автор: Валерія Донецька