Сонце груди нар́озпах відкрило.
Все тепло, яке мало, віддало.
Зимі випалило: «Іди, мила,
Ти своє уже відтанцювала».
Вись небесная заголубіла,
Сіру свиту свою розстебнула.
І в душі якось вмить просвітліло,
Мов ключами її відімкнули.
А сніги не сміялись – журились,
Стали худнути, сльози пускати.
Ручаями ті сльози пустились,
Узялися поля напувати.
Постояла зима, погадала,
Підбіг березень – не здивувалась.
Посох тихо йому передала
І на північ з вітрами подалась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410827
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)