Напевно добре нам в болоті,
В яке загнали вороги,
Бо чось не рвемося боротись,
Не пнемось звідти догори.
Лиш тільки скиглити всі вмієм,
Що ми знущання терпимо.
А бачим пана – враз німієм
І догоджати спішимо.
Ми плачем: - Всюди треба дати!
А більш за іншого даєм,
І боїмося щось міняти,
Щоб гірших не було проблем.
Згубили дух ми наш козачий,
Який єднав до боротьби.
А хто не бореться, лиш плаче -
Навік приречений в раби!
13.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410792
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: тарпик