І знову одна…

І  знову  одна  ,  і  знову  цей  жаль…
Мій  погляд  пронизує  полум’ям  ночі…  
Безмежну  й  відкриту  для  подвигів  даль,
Та  мріям  таким  не  ймуть  віри  очі.

Настане  світанок,  і  зникнуть  ,  як  дим,  
Віра  й  надія  в  чеканні  завзятім.
Не  знати  висот  пориванням  отим,
Які  день  за  днем  плекалися  в  святі.

Пройде  довга  мить,  і  на  обрії  день
З’явиться,  наче  сонце  з-за  хмари…
Наче  відлуння  беззвучних  пісень,  
Думки  ненаситні  ордою  повстали…

Ніколи  не  стати  реальністю  їм,  
Хоч  могутніми  криками  рвуться  на  волю…
Бажанням  не  бути  в  полоні  моїм.
Відпускаю  шукати  їх  кращої  долі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410772
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: Luljo