Я доли вдячний аж до віку ,
Що надала безумну втіху,
Узріти Вас , безумна радість ,
І споглядати аж до віку.
Та не судилося мені ,
У цій безмежній метушні,
Залишити краплину щастя ,
Того , що випромінювали Ви .
Вода тече, бурлить мов те життя ,
Роки летять, а час спливає ,
Та доля, все таки вбиває,
Руйнує спогади старі .
Когось винити я не стану,
До чого це - и так погано,
Думки у вирій відлітають ,
І з ними, Ви моє кохання .
Я вірю в те, що будемо ми разом ....
Якою гіркою, не буде доля,
Я їй вклонюся дуже низько ,
І вдячним буду вічно, що нас звела навічно .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2013
автор: архангел