Про душі

Стою.  Так  мило  посміхаюсь.  
Ніхто  не  здогадається  ніколи!
Про  те,  що  в  серці  моїм  сталось.
Про  те,  що  нескоренна  впала  долу.

Про  ту  важкість,  що  в  душі  осіла,
Про  ту  самотність  і  той  біль,
Про  те,  що  знов  немов  сп*яніла,
Душа  шукала  собі  дім.

Втомилась  бігати  до  тіла  від  тіла,  
хотілось  ласки  й  ніжності,  хоч  теплоти
Все  уявляла,  як  летіла
Подалі  від  пустої  чорноти.

Покинута  всіма,  забута,  нікому  не  потрібна.
Мов  пташка  в  клітці  беспорадньо  борсатись  втомилась
І  вірою  і  духом  непохитна,
Серед  мільйонів  інших  загубилась.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410687
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: Ейфорія