Не буде більше слів печальних,
Дам серцю шанс їх оминути.
Як не старалась, неможливо
Серед чужих своєю бути.
В житті, нажаль, не ті закони,
Що нас колись навчали в школі.
В дорослім світі все інакше
Тут ти кріпак своєї долі.
Хочу в дитинство, в несвідомість.
Тоді було так легко жити,
На все дивитися без страху.
Які вони щасливі – діти.
Це в нас звикають швидко очі
Смиренно на брехню дивитись.
А нам би ту дитячу щирість,
А нам би заново родитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410638
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: Валерія Донецька