Боюсь дихнути.. ти в мені навіки..
Ти моє щастя і водночас – біль.
І так як ти – ніхто не вмів зігріти,
Та тільки ти любити не зумів.
А я для решти замкнута фортеця
І ключ у тебе, ти його сховав.
Віддай прошу, не рань даремно серце-
Не лялька вуду, а голки впихав.
Ти ранив словом, так, наче, кинджалом
Леліяв душу і думки плекав,
Та лиш насправді- ранив наче жалом,
Усю мене до прірви ти штовхав.
А я жива ,мене заживші крила,
Підняли, тишком, прямо до небес,
А потім ,ніжно, до землі спустили.
І я жива, от тільки ти не весь…
Тепер лиш я в тобі ,наполовину!
Не мар прошу.. уже не ті часи
Колись - щеб пак -я так тебе любила..
Змінився пост, тепер «чергуєш» ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410614
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2013
автор: Німий Колір