Ти маєш жити якщо не для себе,
то заради близьких
якщо піднявся аж до неба,
чи скотився низько.
Заради рідних що ростили,
та заради тих кого кохаєш
тебе для світу мати народила,
за це подякувати маєш.
Заради чуда що появится у тебе,
та заради вірних друзів
які завжди з тобою за усякої потреби,
розвеселять як ти тужиш.
Які на все підуть,
і не будуть жаліти кулаків й долонь
які в складну хвилину руку подадуть,
заради тебе пройдуть воду та вогонь.
Заради тої що так душу зігріває,
та заради свого щастя
ти жити маєш,
живи і недавай собі пропасти.
Життя так швидко пролітає,
ти маєш жити!
немов листок із дерева злітає,
не сподівайсь себе убити.
Якщо проблеми горами,
почекай ще трохи потерпи
вибери дорогу із світлиці коридорами,
я кажу тобі живи.
Не дай ти темряві себе здолати,
кохання зігріває душу
ти будь в душі солдатом,
який всі перепони витерпіти мусить.
В світі то не легко знаю,
та свою ти наївність залишай
Бог за тебе краще знає,
у який заходити трамвай.
Ти головне повір,
як вірив ти в дитинстві в Миколая
коли писав ти подарунків твір,
і думав що це він купляє.
Так цю істину ти зрозумій,
ми всі є не святими
ну і нехай незбулась маса мрій,
та у душі пройдуть холодні зими.
Ти після себе маєш залишити,
дерево, будинок сина
ти маєш так багато ще зробити,
та створювать свою родину.
І це лише є початками,
прагнень та роботи
живи для всіх й для мами,
живии живи і памятай пройдуть скорботи!
10 грудня 2012 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410462
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Ель Демір