Я знову і знову до тебе спішу
На зустріч, на каву, на щастя…
Сама добре знаю – таки согрішу
Як подруга, рідна , коханка,
Як вдасться...
Я мрію цей гріх обійняти душею,
Зробити заслугою, ліками, вірою…
Я б зробила з тих зустріч таку галерею,
Що світ би завмер від туги розлуки,
Відчув її шкірою...
Я хотіла б, щоб доторки рук
Залишали на тілі глибокі сліди…
Щоб у натовпі чорних перук,
У полоні загублених мрій,
Знав до кого ти йдеш і куди…
Ти пробач, я не знаю сама, чого хочу,
І свій гріх обійняла, що не чую вже ребер…
Я б хотіла шалено закохані очі,
Але, віриш, з кожним роком
Мені важче спішити до тебе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410438
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Зоряна Ліпець