Два ангела жили собі на небі,
Один з них все в роботі був постійно,
А інший, ніби так було і треба,
На хмарці спав завжди собі спокійно.
- Чому ти день і ніч весь у турботах,
І як твої ще не стомились ноги?
- Не скаржусь я, бо це моя робота,
Людські прохання я приношу Богу.
А ти чому лежиш весь час без діла?
Що так спитав - прости за необачність...
- Так працювати теж мені б хотілось...
Я від людей ношу до Бога вдячність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410417
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Любов Вакуленко