Пошив сорочку в долах Весновій,
Зняв реманент у Лютня та вудила.
Одів хомут на себе Лобогрій:
По крутосхилах тільки засвистіло.
Збудив в саду закоханих птахів.
Погнавсь в долину вдалеч очманіло.
Попив водиці з джерела й струмків.
Розкинув руки в лузі захмеліло.
Трава збуяла наче у маю,
тепло з долини просто струменіло.
Ох, заспівали ж птахи у гаю,
аж в синім небі навстіж розвидніло.
Упав в долину дивом небокрай,
в гаях і долах раптом завесніло.
Приліг на груди річки водограй,
проміння в хвилях наче ошаліло.
Наповнив груди повні весногрій,
зі всіх усюд мелодія бриніла.
Найвищі ноти в пісні неземній,
В обіймах щемом весну закадрили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410381
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.03.2013
автор: Дід Миколай