Гойдалки весни колишуть - примари вдягають околиці,
у чорно-брунатні светри, заламані руки за спину.
Будити тебе не хочеться, бо сни нам каліками вернуться
і звук шкутильгавих оперть повисне на скронях.
І тіло твоє об вітри зіштовхує вигини крайностей,
(причепами возять примари увібраних бранців).
Не сердся на мене, як з відчаю об вікна ламатиму пальці -
в тобі вже синіють подряпини короткочасності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410242
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Іванна Шкромида