День утікав, як та вода,
Що поміж пальцями стікає.
Його б догнать, але біда,
Як звуть його я знов не знаю.
Я голову свою, свій страх
До болю стискую рукою,
Та тільки бачу у очах
Той щем і біль, що йде за мною.
Час утікає назавжди,
Мій час – невпинно, непоправно,
Час мрій, любові і біди,
Зі мною що ще був недавно.
За часом йде моє життя –
І не пожив я до пуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410212
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Мірошник Володимир