Тиша, страшніша за грім,
Лунала в твоїх очах.
У рухах вишуканих повік
Ясно вбачався страх.
Ти була бездоганна
У бездні своїх нечистот,
Випливла до мене з туману
Найкраща з-поміж істот.
Очима впивалась у мене,
Ніби сліпий у надію,
Що одного дня він прокинеться і, о чудо, прозріє.
Побачить райдугу сонцесяйну,
Відчує на смак життя,
І усю цю мрію банальну
відбивало твоє серцебиття.
Ти поїдала мене думками,
Кусала за шию аж до синців.
Обіймала, тримала руками,
А я не пручався, та й не хотів.
Й хвилини без тебе ставали муками,
А дні з тобою йшли за секунди.
Нас доля дражнила розлуками,
Та ми не мінялись на долари й фунти.
У тиші знаходили одне одного,
Від цілого світу тікали удвох.
І сумніву не залишалося жодного,
Що у нас з тобою вічність на двох.
Ти стала музикою для мене,
Вигуком у тиші.
У небі метеором,
Орбітою моєї душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410167
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Max_Zadvorsky