Я ангелом була, були у мене крила,
Я знала долю всіх, за долю їх просила.
Ховала їх від ночі і берегла від зла,
Вела на їх дорогу, я ангелом була.
Я знала про життя і я була безсмертна,
Я знала очі смерті, яка вона нестерпна.
Я ангелом була, коли тебе зустріла.
Я поруч завжди йшла, коли ти спав – сиділа.
Мене не бачив ти, я – тінь твоя на світлі,
Я плакала, як не хотів ти жить на світі.
Я ангелом була і як тобі сказати,
Що кохаю я тебе - ніяк не обійняти...
Я ангелом була, лиш дух, а ти людина,
Торкнутись вуст твоїх хоча би на хвилину...
Мене не бачив ти, я чула голос серця,
Я чула його крики... Тихо воно б’ється.
Забула я про всіх, дивилась в твої очі,
Забула я про небо, про спів зірок щоночі
“ Ти ангелом була ” – всі навкруги казали,
Хотіла я до тебе, - небо не пускало.
“ Що мені та вічність? ” його я запитала.
Покинула безсмертя і зламала крила
Заплакали всі зорі: ” Як це ти зробила?”
Немає більше крил моїх - я тепер людина,
Не буду жити вічно, в небо не полину.
Та поруч я з тобою - можу обійняти,
Торкнутись вуст твоїх, ”Люблю” тобі сказати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410156
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Вікторія Дзвінка