Вона тримала літо у долонях,
Щоб ти кохав весняну прохолоду
І серце відбивало такт у скронях,
Коли ти пив її як земля воду.
Вона була для тебе цілим світом
Коли шукав ти десь притулку,
Ти був для неї вічним заповітом,
Вона завжди тримала твою руку.
Вона ховала літо у долонях
І мріяла з тобою поділитись
Та пульсу не було у скронях
Коли зумів ти роздивитись.
Вона для тебе стала справді світом
Ти розлюбив весняну прохолоду,
Але тепер була вона із вітром
Він дарував їй всю свободу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410152
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Вікторія Дзвінка