Ти вже моя, давно моя
Така рідненька Україно!
Хоч пам’ ятаю добре я
Дитинства де моя стежина.
Де народилася на світ,
Які там зорі, ліс багатий
І мого діда заповіт –
Не забувать сімейну хату.
Все пам’ятаю добре я
І серце часто сум стискає,
Що заросте колись земля
Над прахом, де я не буваю.
Пробачте, любі ви мої,
Що стала донькою Вкраїни,
Не зраджу рідні я краї,
Моя Вітчизна – дві країни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410151
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: забайкальская