Роки мої, як дикі квіти,
у чистім полі серед трав.
Не встиг до себе притулити,
як їх у мене хтось украв.
Відцвів бутон, осіннім снігом,
у сивім мороці зівяв.
Пішов собі за Боривітрем,
мене ж у мандри не узяв.
Пішли роки, убрід за вітром,
журбу пекучу сум обняв.
Чи на поталу чи на втіху,
знічев’я душу осідлав.
І хто ж я є тепер, без цвіту?
Як сіромаху хтось підтяв.
Не зміг в долонях їх зігріти,
щоб зупинились, не вгойдав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410120
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Дід Миколай