Ну ж павуків розплодилось на світі-
Різних порід павуків-просто жах!
Все у липучі заплутали сіті-
Ловлять без жалю безпечних комах.
Геть до кровиночки висмокчуть жертву-
Муха влетить, чи робоча бджола,
Висушать, навіть, шляхетного шершня,
Тільки би пастка міцною була.
Хтось, бува, влізе у хащі дрімучі,
Порозриває рогами сітки...
Плем'я ж павуче на диво живуче-
Миттю латає найбільші дірки.
Скрізь павуки, павучки, павучиці...
За образами, і то павуки.
Все їм дрібниця: трущоби, темниці,
Праведне слово, святі рушники.
Все їм у кайф: революції, війни,
Привид в Європі і голодомор...
Збільшують простір життєвий постійно-
Хай землетрус, хай червоний терор.
Видно, сам чорт їх спасав від Потопу.
Якось же влізли до Ноя в ковчег!
Хто зацікавлений в їхній роботі,
Чом не втопив їх Великий Стратег?
Годі комедію, браття, ламати!
Знаєте ж добре всі правила гри-
Треба сміття просто вимести з хати.
І розпочати потрібно згори,
Тобто зі стелі, помити кутки
І повтікають тоді павуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410040
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Михайло Гончар