Skype
[06.02.2013 2:54:13]
а я таки щось і розумію в тому житті
і не зовсім тупа
і не песиміст я
а реаліст із раціональним здоровим мисленням
і все що я робила і думала
я все то прекрасно усвідомлювала і зараз усвідомлюю
і можу все пояснити
от так
просто мені так було вигідно
і я намагаляся вірити у те у що мені хотілося вірити
але все одно розумне намагалося мене перемогти
і все таки перемагало
а я не хотіла піддаватися і зі всіх сил боролася
я все одно завуальовано намагалася робити "псевдояк мені здається має бути" і "аля то точно так бо всі ж так кажуть"
а насправді
як виявилось
все просто як два на два
як двері
як рівна пряма риска
не треба нічо собі ускладнювати і придумувати
шукати оправдання
собі і всім
і вчинкам
не треба закривати очі тоді коли ти їх не хочеш закривати і закриваєш через силу бо так аля краще чи аля правильно
зараз я веду монолог
але мене нарешті прорвало
і пробило поговорити
я зрозуміла одну важливу річ
ми самі себе накручуємо
самі собі придумуємо
самі малюємо ідеальну картину і придумуємо своє ідеальне життя а потім виявляється що ми штучно доліпили домалювали доштукували туди людину а вона просто йшла мимо і в її планах навіть близько не було залишатися
ми просто зробили її ксерокопію собі в картину
доліпили ксерокопію
наліпили наверх на пазл
і ще потім дивуємся чого воно
і чому воно не складається
потім починаєм шукати причину в собі
звинувачуємо себе
ніби то ми такі криворукі що погано приклеїли той ксерокс
і якщо б у нас було більше мозку і таланту і руки би не росли аж настільки зі ср*ки то все би було добре і вийшло би зовсім по-інакшому
а насправді ми просто не хочемо відкрити очі і нарешті визнати що то просто не звідти
і пора то віддерти
і викинути
а на те місце вставити ПАЗЛ
а НЕ НАКЛЕЇТИ КСЕРОКОПІЮ якоїсь частинки з зовсім ІНШОЇ
ЧУЖОЇ
картинки
і ще й не саму частинку а її ксерокопію
я говорю те що думаю
навіть не думала нічо писати
просто зрозуміла що весь той час намагаюся доклеїти його ксерокопію у своє життя
в пазл свого життя
а він
то один пазлик з тої картинки
але трохи не той
а там де ОТЕ порожнє місце
там буде ПРАВИЛЬНИЙ ШМАТОЧОК
але просто він зараз десь ще лежить в коробці або валяється під диваном
ну всяке ж буває
десь випадково випав і я не побачила
треба просто пошукати
просто набратися терпіння і уважно подивитися навкруги
спокійнО без істерик і без сліз
моя мала сьогодні півгодини плакала через те що загубила ковпачок від чорнильної ручки
а ручка дорога
і засохне
плакала-плакала
перевертала хату догори дном
кричала на нас
що то все ми виині
що ми загубили
що то все через нас
а в результаті потім почала сміятися
і знаєш чого?
БО ТРИМАЛА ВЕСЬ ЧАС ТОЙ ТРИКЛЯТИЙ КОВПАЧОК В РУЦІ!!!!
але поістерила
вивела себе і всіх
намарно
бо треба частіше і краще дивитися
а я дурепа
але вчасно то зрозуміла
ну як вчасно
майже вчасно
він просто йшов мимо
краще пізніше ніж ніколи
де ти бачила рівні пузлі?
в тому то і вся фішка
пузлі криві і негарні
але тільки якщо зібрати все до купи
по відношенню один до одного вони рівні
і підладнати одне до другого
тільки тоді виходить гарно
а рівні квадратики ніколи нікому не цікаво складати
[06. 02. 2013 3:16:36]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409964
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2013
автор: Настя Мозгова